"Пам'ятайте про мого Андрія!". - Обіцяємо!
15 лютого відбулася ще одна щемлива подія – матері вручили нагороду за сина, який загинув в бою за Батьківщину внаслідок війни, розпочатої росією проти України.
Навіки пам’ятаємо:
КЕЙДАЛЮК АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
Молодший лейтенант КЕЙДАЛЮК АНДРІЙ ІВАНОВИЧ, військовослужбовець в/ч А7022, вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.
Орден «Єдність та воля», медаль «Незламним героям Російсько-Української війни», медаль «Учасник бойових дій. Ветеран війни», кавалер ордену «За мужність» 3-го ступеня (посмертно).
02.12.1980-12.08.2023
Цього дня у приміщенні міської ради зібралися родина Андрія – мати Марія Арефіївна, сестра Оксана, брат Віктор, численні побратими, представники влади, РТЦК та СП. Міський голова Сергій Лупашко передав нагороду - орден «За мужність» 3-го ступеня, матері з найщирішими словами втіхи і запевненням, що ми усією громадою завжди пам’ятатимемо подвиг її сина, який вище за власне життя поставив служіння Батьківщині, задля перемоги і миру, її волі і незалежності.
Яким запам’ятали Андрія побратими? Він був героєм, заслуживши високі нагороди ще за життя. Прийшов у частину солдатом, потім отримав посаду і звання сержанта; виконував обов’язки командира відділення, заступника командира взводу; навчався і повернувся молодшим лейтенантом. У одному з перших боїв, який тривав безперестанку 3 доби, був центром оборонних позицій, утримував їх і зробив все для виконання бойового наказу, не схибивши Присязі. Вольова, сильна, надійна людина.
«Дякуємо Вам за Андрія», - з такими словами товариші передали прапор частини Марії Арефіївні.
-У кожнім з вас я бачу свого сина, дітки. Пам’ятайте мого Андрія, бо він був хорошою людиною, і дуже хотів жити. І найцінніше для мене це те, що ви усі пам’ятаєте, і приїхали до нього. А більше нічого мені не потрібно!, - що може бути гучнішим, ніж ці слова згорьованої навіки матері.
Відвідали гуртом Алею пам’яті і поклали квіти. Червоні на білім снігу, вони яскраво контрастують, нагадуючи про біль та пам’ять, яку ми повинні берегти.
- Мені сьогодні наснився сон, де ти поспішав з нами на зустріч, сину – ми прийшли!, - плакала мати біля свого Андрія…
Низький уклін вам і дякуємо за сина!
Пам’ятаємо усіх!
Слава Україні!
Героям слава!
