Звернення міського голови з нагоди 34-річниці аварії на Чорнобильській АЕС.
Шановні кодимчани!
Шановні ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, члени ваших родин! Дорогі друзі! Земляки!
26 квітня – День Чорнобильської трагедії.
Як відомо, аварія на енергоблоці № 4 Чорнобильської атомної електростанції сталася 26 квітня 1986 року у ході проведення проектних випробувань однієї з систем забезпечення безпеки. За свідченнями очевидців, у цей час відбулося два потужні вибухи з руйнуванням частини реакторного блоку і машинного залу, на енергоблоці № 4 ЧАЕС виникла пожежа. До 15 години того ж дня було достовірно встановлено, що реактор зруйнований, а з його розвалу в атмосферу надходить величезна кількість радіоактивних речовин (всього було викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів, 190 тон радіоактивних речовин).
У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що увійшла у число найбільших катастроф техногенного характеру в історії людства, брали участь люди найрізноманітніших спеціальностей - пожежні, військовослужбовці, енергетики-атомники, інженери-конструктори, будівельники, прості робітники і колгоспники, в екстреному порядку мобілізовані радянським керівництвом на усунення наслідків аварії. Цим людям (їх, за найскромнішими підрахунками, було не менше 90 тисяч чоловік) довелося гасити пожежу після вибуху, виконувати роботи з дезактивації приміщень і проммайданчика станції і забруднених територій навколо неї, проектувати і будувати об'єкт "Укриття" , готувати і здійснювати післяаварійний пуск блоків ЧАЕС.
Дозвольте висловити вам велику вдячність та засвідчити свою шану за ваш героїзм та самовідданість. Адже ціною власного життя та здоров'я без вагань та роздумів, ви ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Усвідомлюючи всю складність ситуації, ви, нехтуючи власною безпекою, ступили назустріч неприборкуваному смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей не лише у нашій державі, а й на всій планеті.
Ми низько схиляємо голови перед неоціненним людським подвигом, мужністю, героїзмом, відвагою ліквідаторів, які не думали про нагороди, відзнаки, не ховалися за спини товаришів, навіть часто не усвідомлюючи, на яку особисту небезпеку наражалися. Вічна вдячність живим і світла пам'ять загиблим!
