Чорнобривці посіяла мати...
На фото - чарівна дівчинка Яна. Біля неї — чорнобривці, один із українських народних символів. Власноруч вирощені у спільній сімейній праці, тепер вони прикрасять клумби біля адміністративного приміщення міської ради.
Рішення про такий подарунок (а це близько 800 шт. розсади) подружжя Наталя та Сергій, уся багатодітна сім’я Чумаків, яка мешкає в селі Олександрівка, прийняла загально та відмовилася від коштів. Не в грошах щастя. На їх переконання, людяність, милосердя, вчасно надана допомога, співчуття, любов до ближнього, співпереживання — ось найважливіші життєві цінності людини.
Дружна родина Чумаків власним прикладом показує – як любити й будувати квітучу Україну. Для цього потрібно не так багато: бажання, захоплення, працьовиті руки, натхнення та молитва на добро.
Дякуємо вам щиро! Зичимо усіляких гараздів у житті, міцного здоров’я та божого благословіння!
Довідково.
Чорнобривці не завжди росли на наших землях. Ці дивовижні квіти мають цікаву історію. Згідно зі старовинними легендами, вони – магічні, а їх назва пов’язана з ім’ям Тагеса, який був онуком Юпітера, умів пророкувати майбутнє і, до того ж, славився яскравою красивою зовнішністю. Тому сонячні квіти ще називають, з латини, «тагетеси» – на честь онука Юпітера. Індіанці Америки, звідки квіти в XVI столітті були завезені до Європи, теж вважали рослину «магічним провідником», що допомагав знаходити шаманам племен жовтий метал (золото).
У XVI столітті дикі різновиди рослин були завезені в Іспанію й звідти швидко поширилися по всій Європі, Малій Азії та Північній Африці. Англійці називають чорнобривці «меріголд» – «золото Мері», німці – «студентською квіткою». В Україні ж їх віддавна називають чорнобривцями (а ще – оксамитцем та повняками). Ставши у нас одним із національних символів, ці невибагливі квіти широко оспівані в українській літературі та фольклорі.
