За нашими плечима не тривожний рюкзачок, а великий досвід - Руслан СТЕФАНЧУК
Три місяці війни…
За нашими плечима не тривожний рюкзачок, а великий досвід. Поруч із нами не брати на словах, а друзі в діях. Війна — як рентген. Кожен із нас сьогодні бачить, хто весь час ховав скелет у шафі, а хто щедрою рукою з Україною. Хто перекриває дихання ворогу, а хто забезпечує йому штучну вентиляцію легень.
Однак у війни, як у хвороби, є свої «побічні» ефекти. Як роса на сонці, зникли всі непорозуміння і суперечності, країни світу об'єдналися навколо України та проти ворога. Ми розпочали посівну кампанію миру, спонсорами якої є весь цивілізований світ, що надає Україні військову, гуманітарну та фінансову допомогу.
У наших руках тепер не просто дорожня карта шляху до рідного Європейського дому, де тисячі стежок і чимало перепон. Ми довго торували короткий шлях і тепер наш навігатор показує, що перша перемога на шляху до ЄС — може бути вже в червні, а не за горами.
До списку «зниклих безвісти» потрапила й політика в Парламенті України. Ми всі об’єдналися, щоб ухвалювати рішення, які справді є важливими для країни. На нашому лічильнику вже 149 законодавчих актів. Основне для нас — підтримка Армії та Українського Народу.
Бо саме завдяки нашим мужнім хлопцям і дівчатам я зміг почати цей допис словами: «Три місяці війни…», а не три дні, як було у ворожих думках. Уже три місяці Українці вражають весь світ своєю незламністю й піднімають ту червону калину, аби не журилася.
Три дні казали вони – три місяці змогли вистояти ми! І боротимемося за Україну до кінця!
