«Хто ж як не я….». Кодимщина попрощалася із загиблим героєм
ЯКБИ Ж ТО МАТЕРІ ЗНАЛИ, ЩО НАРОДЖУЮТЬ СИНІВ НА ПОГИБЕЛЬ, СМЕРТЬ ВІД ВОРОЖОЇ КУЛІ, НА КОРОТКУ ДОЛЮ.
«Хто ж як не я….» чи «Що я скажу своїм дітям..» - говорять справжні чоловіки, і, попри сльози рідних, йдуть захищати Україну.
Кожний з них – Прометей, втілення сміливості, мужності, силу духу, волелюбності, величі, пожертви, і подвигу в ім’я щастя людей.
29 серпня Кодимщина попрощалася з Русланом КОСТЕНКОМ, головним сержантом 3-го механізованого взводу механізованої роти 9 окремого мотопіхотного батальйону.
Живим коридором проводили мешканці Кодимщини героя від рідної домівки, дорогою, встеленою квітами. На площі Перемоги відбулася церемонія прощання з бійцем і громадянська панахида.
Немає слів втіхи для рідних, бо надзвичайно глибока рана у серці, відмовляється розум вірити побаченому, мліє, горить душа у муках скорботи і нестримного плачу. Та ми всі ось тут, поруч з ними у цей важкий день.
- Руслан загинув, випивши «з московської чаші московську отруту». Щодня ми бачили цього молодого чоловіка у формі поліцейського; як він йшов повз міську раду на службу, захищати правопорядок і громадський спокій у мирному житті. І продовжив це на полі бою, з ворогом, який на пекло перетворив життя мирної країни. Віддаємо шану патріоту, який загинув за Україну, вільну і незалежну. Вічна пам’ять! Слава Герою! Спочивай з миром, солдате!, - сказав у своїй промові міський голова Сергій Лупашко.
Прощальні слова перед вічним спокоєм героя сказали родині побратими звитяжця та Отець Нестор (ПЦУ).
Відспівування загиблого Руслана Костенка провели у Храмі Святого Архистратига Михаїла православної церкви України. Разом помолились за душу полеглого бійця та вшанували останню його земну дорогу.
Поховали захисника України на кладовищі міста Кодими, на почесному місці, де знайшов він вічний спочинок.
…Йому було лише 43 роки коли близько 09 год. 17 хв. 17.08.2022 року поблизу населеного пункту Времівка, Волноваського району, Донецької області в результаті танкового обстрілу отримав поранення. Згодом його серце зупинилося.
Тринадцять загиблих наших земляків (ще два із сусідньої Слобідської громади, комбат дев’ятки – герой України) поповнили галерею вічно живих образів, до яких постійно звертатиметься людство після нашої перемоги. 13 помножене на нескінченість – ось скільки горя принесла війна лише на Кодимську землю. Ім’я нашій ненависті – всесвітній океан, галактичний космос, відлунням яких стане страшна кара московітам.
Спочивайте, українські воїни, з миром!
Слава героям! Слава звитяжцям! Вічна пам’ять загиблим!
Не пробачимо!
