Росія хоче, щоб світ зробив три помилки: звик до війни, змирився з війною і забув про війну; цей задум ніколи не має здійснитися – звернення Президента України до учасників Венеціанського кінофестивалю
Росія хоче, щоб світ зробив три помилки: звик до війни, змирився з війною і забув про війну; цей задум ніколи не має здійснитися – звернення Президента України до учасників Венеціанського кінофестивалю
Пані та панове!
Шановні учасники та гості Венеціанського кінофестивалю!
Я ціную можливість звернутися сьогодні до вас і розповісти нашу історію. Про Україну, її народ і війну, яку Росія веде проти нас 189 днів. Історія – поза конкурсом і поза межами людяності та здорового глузду. Драма, заснована на реальних подіях. Втілена в життя реальними нелюдами, вбивцями, катами, терористами. Трагедія не в супроводі геніальної музики Морріконе, а бридких частівок і звуків вибухів, пострілів, сирен повітряної тривоги. Хоррор тривалістю не 120 хвилин, а 189 днів. 189 днів війни, яка йде в Україні і від якої нібито втомились Європа та світ. Так каже Росія. Цього хоче Росія. Цього Росія домагається. Примітивний сюжет у трьох актах, щоб світ зробив три драматичні помилки: звик до війни, змирився з війною, забув про війну. Цей задум ніколи не має втілитись у життя.
Діячі культури, режисери, продюсери, актори, драматурги, оператори, композитори, художники, дизайнери, кінокритики й тисячі інших людей із різних країн світу й однієї кінематографічної родини! Ваша позиція важлива, ваш голос впливовий, ваше слово гучне. Найменше, що ви можете сьогодні зробити, а точніше не зробити, – це не мовчати, не боятися, не відвертатись, не проходити повз і не бути байдужим до війни в Україні, яку розв’язала Росія.
Пані та панове!
Для когось сила – це тільки ракети та ядерні боєголовки. Для нас сила – у філософії, ментальності. Це сенси й слова. Для нас це також зброя. Я хочу, щоб кожна країна у світі, кожен народ, кожна інституція та спільнота мали чітке уявлення про те, що переживає зараз Україна.
Чути про цю війну максимально зрозумілою мовою. Для вас такою є мова кіно. Але ви не побачите далі моторошні кадри: вибухи, постріли, руйнування, дим, біль і сльози. Ви побачите те, що більшість зазвичай не бачить. Невід’ємна частина кожного фільму, на яку далеко не кожен звертає увагу. Важливі імена, які йдуть у забуття й невідомість, бо в мить, коли вони з’являються на екрані, більшість глядачів робить дві речі: встає і йде. Знаю, що перше сьогодні – важливо. Друге – неможливо.
To be continued… To be continued?
Відповідь на це питання сьогодні залежить від усіх нас.
Щоразу, коли хтось каже про втому від України, слід згадати ці титри. Втомитися від України – означає відмахнутися від цих імен. Забути ці імена.
Я впевнений, що весь цивілізований світ не зробить цього ніколи, не здасться, буде з Україною до кінця, до переможного кінця, коли правда й справедливість почують оплески!
Слава Україні!
