Не підвладні часу спогади. Чорнобиль - велика трагедія України і світу
Ніякі події не зітруть з нашої пам’яті трагедію 1986 року. Тим більш, не забудуть її вони – ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції.
Одягнувши захисні костюми вони вийшли один-на-один з ворогом, який без тіла і плоті. І це було найстрашнішим.
14 грудня біля пам’ятного знаку чорнобильцям традиційно зібралися вони – герої, звитяжці, сміливці XX століття, ліквідатори найстрашнішої, некерованої стихії на атомній електростанції.
- Сумно щороку бачити поріділі ряди ліквідаторів. Хтось отримав смертельну дозу радіації на тій війні і загинув, хтось радіацію носив (і носить) у собі довгі роки. Наша пошана до вас – безмежна. І слова подяки вам, сказані сьогодні, наповнені повагою і захопленням. Хочу згадати про ліквідаторів цієї доби. Ліквідаторів зла, насилля, геноциду, підлості, тортур, вбивць, терору – наших відважних воїнів світла, Збройні силі України. Та ніякому ворогу – чи то атом, чи куля – не здолати наш народ, - сказав, звертаючись до присутніх, перший заступним міського голови Олег ЧЕРНІЙЧУК.
- Для нас, ліквідаторів, 14 грудня – наче другий день Перемоги. Ось це місце біля пам’ятника – святе. Тут Згадуємо, як ми перемогли, заховали ворога під саркофаг, щоб він ніколи більше не вирвався з темряви, - звернувся до братерства голова громадської організації «Союз Чорнобиль України» Іван Кучеренко. І про сумну статистику: 45 учасників тих подій вже впокоїлися з миром у рідній землі. 55 – це міцне братерство, яке поєднане нині спільними сумними спогадами.
Пам’ять, солідарність, допомога, повага, підтримка – це ті складові, які цементують людство навколо Чорнобильської трагедії. Що потрібно, аби ворог переміг? Щоб «добрі» люди нічого не робили. Про це сказав пастор Церкви віри Христової «Добрий самарянин» Євгеній. Іншого покоління, він вражений тією повагою суспільства до очевидців, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській аварії. Це підвалини, на яких тримається справедливий світ, зазначив він. До цієї дати від релігійної конфесії усі члени громадської організації отримають продуктові набори.
Хвилина мовчання, схилені у смутку голови, квіти до підніжжя пам’ятного знаку. Стискає серце біль і смуток – за багатостражденну Україну, її синів і дочок, які завчасно покидають цей світ. За буремні часи і неспокій, які знову потрясли мирну українську землю і її народ.
