Слава і вічна пам'ять загиблому герою АНАТОЛІЮ ГОНТАРЧУКУ. Кодимщина попрощалася із земляком
УСІМ СЕРЦЕМ НЕ НАВИДИМО ОСЬ ЦЕ СЛОВО «ЗНОВУ».
Та знову несе втрати Україна, наша Кодимщина, родина.
Загинув син, батько, брат, чоловік, чийсь односелець чи друг, молодший сержант Збройних сил України ГОНТАРЧУК АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ. Уродженець села Грабове, проживав у селі Писарівка Кодимської територіальної громади.
16.12.2022 року, під час бойового зіткнення поблизу населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області, отримав поранення не сумісні із життям.
22 грудня у селі Грабове, вдома і біля клубу, зібралися мешканці двох сусідніх сіл провести в останню путь АНАТОЛІЯ ГОНТАРЧУКА.
- Кожного разу ми не можемо знайти тих слів, які заспокоїли б смуток і біль, що навіки оселяються у душах близьких і рідних загиблих героїв. Не можемо розігнати тугу у їх серцях. Навіть час не вилікує втрату сина, чоловіка, батька, побратима. Ми можемо тільки впевнено ствердити: на всяку отруту знайдеться протиотрута. Вона вщент знищить ворога. І стають загрозою для агресора ось такі молоді чоловіки, бійці, герої, патріоти. Спочивай з миром, брате! Прощавай, Анатолію! – сказав на церемонії прощання перший заступник міського голови Олег Чернійчук.
Найтепліші слова про земний путь солдата сказали численні промовці: староста Юрій ПОЧТАРУК, побратим по «Вінницьким скіфам» Федір КЕЙДАЛЮК, директор школи Сергій РЕВЕНКО, перша вчителька Марія КІПЕР, настоятель церкви Святого Архістратига Божого Михаїла Православної Церкви України отець Нестор. Серед інших – брат героя Руслан.
- Ви кажете, що мій брат – герой? Він ангел! І ще звертаюся до тих, хто марить росією. Вас тут не тримають. Прямуйте за своїм вибором. А ми, українці, повинні мати свою державу, все своє. За це поклав життя Анатолій!
Далі - нескінченно довгий останній шлях. Ані подумки, ні вголос не викричить родина свого розпачу. Не відпускає…
Знайшов останній прихисток солдат на кладовищі рідного села Грабове. Спочивай з Богом, дорогий земляче! Нехай Господь прийме твою безцінну жертву!
Нам доконче потрібна перемога. Щоб на лаві підсудних і в пеклі опинилися усі, хто вирішив, що Україні - бути маріонеткою у чиїхось руках, що вона не має права існувати; в кого піднялася рука з прицілом у дитину, мирного жителя, хто у збочених думках - вершитель доль країн і народів.
Жаріємо у прагненні найскорішої перемоги і натвердо переконані у ній.
Слава Україні!
Героям слава!
