Вічна пам’ять і слава воїнам-визволителям Кодимщини!
23 березня в історії нашого краю знаменна дата. У далекому 1944 році, саме цього весняного дня, Кодимщина була визволена від німецько-нацистських загарбників.
Пам’ятаючи про війну і жертовність наших земляків, представники влади, силових структур, громадськості зібралися на площі Перемоги, біля пам’ятника загиблим у Другій світовій війні.
- Лише надійно карбуючи у пам’яті основні віхи нашої історії, ми можемо протистояти ворогу. У Другій світовій війні українці проявили себе найсміливішими і найвідважнішими воїнами. Втрати Кодимської землі становлять понад 4 тисяч воїнів. Не маємо права зрадити цій пам’яті, у якій закарбовано: ми – українці, нація сміливців, відчайдухів, і найціннішими нашими досягненнями є Свобода і Незалежність, - сказав про таке у своєму слові перший заступник міського голови Олег Чернійчук.
Назвав посадовець імена двох ветеранів, які живуть сьогодні поміж нас. Це Грушецький Василь Йосипович, йому нині 104 роки, та Добровольський Іван Семенович. У свої 96 – він до цих пір приємно дивує нас військової виправкою, чітким кроком, сяючими очима і бадьорістю. Ці якості він не втратив з віком, хоча на його долю випало немало випробувань. Пройшовши їх, виборовши перемогу, знову зустрілися ветерани з війною, яку розпочали ті, хто був поруч з ними в окопі у тому кровопролитті.
Що ж то були за часи? – розповів також голова громадської організації ветеранів Кодимської територіальної громади Іван ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ. Він навів окремі приклади звитяжності і подвигу бійців-визволителів, руху опору, партизанів нашого краю - в них вчимося бути мужніми, і досі черпаємо з тих джерел силу, відвагу і гордість.
Представницька делегація здійснила автопробіг Кодимою місцями бойової слави. Замайоріло сьогодні блакитно-жовте полотнище на площі Гусєва, де знайшли спочинок воїни – визволителі Кодимщини і підпільники; у «Бабиному Яру» - місці масових розстрілів євреїв; біля пам’ятника загиблим танкістам, що на території колишнього цегляного заводу; на площі Ганни Пашкевич, відомої підпільниці, страченої німцями. У грудні 1943 року, на території залізничного вокзалу, за доносом, були закатовані п’ятеро партизан і підпільників, серед яких була одна жінка. Зрадника так і не виявили.
Вічна пам’ять і слава воїнам-визволителям!
І чим оскаженілими стають російські вороги сьогодні, тим частіше повертаємося думками до подвигу наших співвітчизників. Обіцяємо: не допустимо, щоб по їх могилах витоптувався російський чобіт.
Слава Україні!
Героям слава!
Зі святом, дорогі земляки!
