Ніколи не забудемо України втрачених синів!
Не знає спокою українська земля. «Розпанахали чужинці шаблями нашу землю, й збиткуються над нами...».
Окроплюють її гіркими, гарячими сльозами матері, вдови, батьки, діти загиблих героїв. Нікого не щадить підступний ворог, нічого святого не залишилося у його пропащій душі.
14 квітня Кодимщина попрощалася із ТКАЧУКОМ РУСЛАНОМ ЯРОСЛАВОВИЧЕМ. Йому було лише 46 років.
Громадянська панахида прощання відбулася на площі Перемоги у місті Кодима. Прийшли провести в останню путь героя представники влади і громадськості, військові, школярі, знайомі і незнайомі з воїном мешканці Кодимської громади.
Йдуть у такі дні матері загиблих воїнів, і прощаються з кожним, неначе в них бачать своїх синів, і передають ними у вічність слова смутку і неймовірного болю.
Надзвичайно багато горя зазнала ця сім’я. Залишивши рідну домівку у окупованій російською наволоччю Новій Каховці Херсонської області, мати, дружина і донька Руслана змушені були шукати прихистку. Знайшли його у нашій громаді. Та це була лише крапля лиха. Справжнє - прийшло зі страшною звісткою про смерть сина, батька, коханого.
- Чи є сьогодні розрадою для родини наші слова співчуття? Ми хочемо, щоб ви почули це: нам надзвичайно болить кожна втрата, чи то наш земляк, чи невідомий боєць. Зараз українські воїни – наші спільні діти, наша надія і опора. І найбільший смуток, нестерпний біль, невимовна туга, коли їх втрачаємо. Усім серцем розділяємо горе з родиною, яка бачить зараз тіло свого сина, батька і коханого на смертному одрі.
Ми переконані, що Україна переможе. Ось ці втрати не будуть марними. Бо накопичена українська лють стане смертним вироком ворогу! Спочивай з миром, Руслане! Довіку пам’ятатимемо, не забудемо, не пробачимо!, - у промові сказав перший заступник міського голови Олег Чернійчук.
Привселюдно попрощалися із РУСЛАНОМ ТКАЧУКОМ, висловили щирі співчуття родині заступник голови Подільської районної державної адміністрації Вадим Мегіс, начальник Третього відділення Подільського РТЦК та СП Юрій Самойленко, настоятель церкви Святого Архістратига Божого Михаїла Православної Церкви України отець Нестор.
Щемливе, з пекучем болем було звернення доньки загиблого Анастасії до громади:
- Мій тато ніколи не казав: «Що Україна зробила для мене?», а завжди запитував себе: «Що я можу дати Україні?». Він був для нас стержнем і опорою. Тепер усі плани і мріяння тата стануть для нас заповітом. І пам’ятайте, що ви щасливі, допоки на вулицях майорять блакитно-жовтні прапори і звучить українська мова!
Поховали тіло воїна на Кодимській землі, на Алеї слави. Нехай вона буде тобі, героїчний витязю, останнім спочинком, а душа йде з ангелами на небо!
Ніколи не забудемо України втрачених синів!
Слава Україні!
Героям слава!
Смерть ворогам!
ТКАЧУК РУСЛАН ЯРОСЛАВОВИЧ народився 02.02.1976 року у місті Нова Каховка Херсонської області. Призваний на військову службу по загальній мобілізації 5 січня 2023 року Подільським РТЦК та СП.
Стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 12 механізованої роти 4 механізованого батальйону військової частини А0222, внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу від травм, несумісних з життям поблизу села Веселе, Бахмутського району, Донецької області, будучи вірним Військовій присязі, загинув 3 квітня 2023 року.
