Знову гірка втрата на Кодимщині
ЗВИКНУТИ? НЕМОЖЛИВО! ВИБАЧИТИ І ЗАБУТИ? НІЗАЩО!ЗМИРИТИСЯ? НІКОЛИ!
Пам'ятати до останнього свого зітхання, бути безкінечно вдячними, молитися за спочилих героїв – ось що ми повинні робити усі дні свого земного життя. Бо ми у них в боргу, ми зобов'язані їм нашим теперішнім сьогоденням.
КУШНІР СЕРГІЙ ПАВЛОВИЧ (с. Лисогірка) ТА НІКОЛЕНКО ІВАН ІГОРОВИЧ (с. Писарівка).
Мужні бійці загинули 24 лютого 2022 року, в бою, біля населеного пункту Рикове Генічеського району Херсонської області, в перший день війни. Та саме ВОНИ, їх побратими, на яких прийшовся неочікуваний ворожий удар, дали зрозуміти московітам, що «Україну за 3 дні» - це найбільший міф, який міг вигадати, вимислити у своїй хворобливій уяві вражина.
Прощання із героями відбулося 10 серпня у Лисогірці і Писарівці в один день, як і загинули воїни - в один день. Проводжали Сергія і Івана усі мешканці рідних сіл. Громадянська панахида прощання відбулася у центрах населених пунктів.
- Дорогі співвітчизники! Ми сьогодні проводжаємо в останню путь героїв, які з перших днів великої війни з росією не дали ворогу захопити наші території. Я розумію глибину печалі батьків, усе горе сім’ї, близьких та рідних. І хочу сказати: у ці дні - ми з вами, і будемо разом з вами вічно пам’ятати про молодих, відважних воїнів, які віддали власне життя за вільну, незалежну Україну. Слава навіки загиблим героям! Вічна пам’ять!, - сказав на траурному мітингу міський голова Сергій Лупашко.
Найліпші спогади про земне життя героїв, глибока подяка за їх звитяжний похід проти окупанта-ворога прозвучали в словах заступника начальника управління Кодимського відділення соціального захисту населення Подільської райдержадміністрації Оксани Гайдук;старост сіл – Руслана Хілобока і Людмили Адаховської; настоятеля Архангело-Михайлівської парафії Православної церкви України ієромонаха Нестора; побратима – солдата-гранатометника Олександра Партики.
Поховали СЕРГІЯ КУШНІРА в селі Лисогірка, НІКОЛЕНКА ІВАНА – в селі Писарівка. Там вони ще мали б прожити немало щасливих літ, бачити і радіти тому, як зростають їх діти.
Надзвичайно важко споглядати горе батьків і рідних, які чекали, хоча б й бездиханними, своїх дітей: півтори року сподівань, безнадії, боротьби. І ось нарешті вони вдома, «на щиті», знайшли вічний спокій у рідній землі.
Слава навіки борцям за Україну! Слава Україні! Смерть ворогам!
КУШНІР СЕРГІЙ ПАВЛОВИЧ, 16.06.1993-24.02.2022
НІКОЛЕНКО ІВАН ІГОРОВИЧ, 09.03.1995-24.02.2022.
