Кодимщина попрощалася із загиблим захисником України Віталієм Дворовим
Кожна людина – це місія. Кожна людина у цім житті має своє значення і унікальність. Нам не можливо пізнати, хто й за чим прийшов у цей світ, і коли завершаться наші часи перебування на землі.
Та є люди з особливою місією. Це ті, хто бореться зі злом, ті, чиє покликання захищати Батьківщину від ворога.
Що це означає? Захищати Батьківщину – значить бути готовим віддати своє життя в будь-яку мить: на полі бою в тилу, захищаючи товариша, рятуючи беззахисного. Щоб бути готовим до цього, треба по-справжньому любити свою країну.
Таким був ВІТАЛІЙ ВІКТОРОВИЧ ДВОРОВИЙ, болюча звістка про смерть якого прийшла цими днями на Кодимщину.
«Йду воювати з ворогом. Хочу бути корисним на полі бою». Таким патріотично налаштованим ми запам’ятаємо його навіки!
1 жовтня, огорнуті смутком, кодимчани, мешканці громади прийшли на площу Перемоги попрощатися із загиблим бійцем.
- Ми прощаємося з Віталієм у важливу для усієї України дату. 1 жовтня – День захисників і захисниць України. Подвоюємо, помножуємо сьогодні свій біль за усіма жертвами кровопролитної війни. Наше покоління, молодші чи ненабагато старші, що таке війна - знаємо лише по розповідям, кінофільмам, книжкам, свідченням очевидців. Та ось цей жах, який принесла на українську землю росія, став справжньою катастрофою, жорстоким випробуванням для численних сімей, які втратили на цім побоїщі рідних. Але півтори роки тому увесь світ дізнався, що таке українська міць. І що таке українська лють, коли Батьківщина у небезпеці. У стрій стали такі відчайдухи, як Віталій, дали відсіч ворогу, женучи його з наших територій, - сказав у прощальному слові перший заступник міського голови Олег Чернійчук. Від міського голови Сергія Лупашка, від усієї громади він висловив співчуття родині, матері військовослужбовця, на долю якої випала неймовірно важка ноша – хоронити сина.
Попрощалися і низько вклонилися герою за подвиг заступник начальника управління Кодимського відділення соціального захисту населення Подільської райдержадміністрації Оксана Гайдук; начальник 3-го відділу Подільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підполковник Юрій Самойленко; настоятель церкви Святого Архістратига Божого Михаїла Православної Церкви України отець Нестор; в рідному домі - клірик Свято-Хресто-Воздвиженського Храму Української Православної Церкви Георгій Худинець.
- Ці полеглі українські воїни є Покровом України. Бо своїми закривавленими тілами закривають її від агресора, терориста - мілітарної росії. Як Божа Матір покривала омофором колись тих людей, котрі колись боронили, захищали місто Константинополь, тоді – столицю Візантії, так українські ратники покривають нині державу своєю сміливістю, відвагою, звитяжністю і жертовністю, - таке порівняння знайшов у православному літописі отець Нестор.
Поховали Віталія Дворового на міському кладовищі. На цьому твоя війна, солдате, вже завершилася! Допоки житимемо будемо нести у світ правду про українських героїчних захисників.
Карбуємо навічно це ім’я в пам’яті:
Солдат ДВОРОВИЙ ВІТАЛІЙ ВІКТОРОВИЧ.
Військовослужбовець 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4689, призваний на військову службу за загальною мобілізацією 19 січня 2023 року Подільським РТЦК та СП Одеської області, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України загинув біля населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області 23 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання, отримавши поранення, несумісні із життям.
08.09.1980 – 23.09.2023
