У Кодимській громаді відзначили День пам'яті жертв голодоморів в Україні
У четверту суботу листопада в Україні вшановують пам'ять мільйонів жертв голодоморів в Україні: 1921-1923 років, 1946-1947, наймасштабнішим з них був голодомор 1932-1933 років.
Історики називають причиною голоду репресивну політику хлібозаготівлі, яку провадила комуністична влада. Таким чином влада хотіла упокорити українців, остаточно ліквідувати спротив режиму та боротьбу за відродження власної державності.
25 листопада до пам’ятника жертвам голодомору у місті Кодима, ми прийшли сьогодні, бо хочемо пам’ятати, передавати нащадкам нескінчену історію злочинів росії проти України.
- Ми знаємо чи не все про голодомори в Україні. Та якщо хочете «до мурашок» на шкірі відчути, що це таке бути озвіріло-голодним - читайте «Думу про Кодиму», відомого нашого земляка, історика, краєзнавця Петра Надутика. Ця книга цінна тим, що ми пізнаємо усі названі в ній прізвища, своїх родичів чи знайомих; знаємо усі населені пункти. Це наша мала Батьківщина - стогне, помирає та не здається. Говорять, що колесо історії неможна повернути назад. Та сьогодні ми є свідками того, що історія повторюється. Каїн вбиває Авеля, брат вбиває брата, а клята росія, яка у XX столітті не змогла заморити українців голодом – хоче знищити тепер збройно.
Цього дня, ось тут біля пам’ятного знаку жертвам голодомору, ми разом запалимо свічки пам’яті про багатостражденних українці, які свідомо і ціленаправлено були закатовані голодом! Вічна пам’ять і вічний спомин тим, хто був замучений навмисно створеним мором в Україні, який застосувала московсько-комуністична влада супроти українського народу!, - сказав на поминальному мітингу перший заступник міського голови Олег Чернійчук.
- Геноцид має декілька ознак. Це духовне опустошення, знищення розуму нації, її інтелегенції, фізичне знищення та асиміляція, розпорошення людей серед інших народів. Ми сьогодні ще не вийшли з того геноциду. путінсько-гундяєвська політика супроти українців має ті ж ознаки, що й голодомори XX століття. Ми не забудемо і не пробачимо! Кати українців встануть з могил і будуть покарані за все заподіяне, за все зло і страждання!, - такою проникливими були слова ієромонаха, настоятеля церкви Святого Архістратига Божого Михаїла Православної Церкви України отця Нестора.
Учасники мітингу у хвилині мовчання вшанували тих, що у ті страшні часи загинув мученицькою смертю, і прочитали спільну молитву,
Квіти, колоски, свічки лягли до підніжжя пам’ятника. Горить світло, яке не гріє. Горить так ясно, що ніколи не дасть забути запалі з голоду очі, кістляві й зморщені руки, опухлих з голоду дітей, померлі тіла на вулицях по під тинами, страдницькі душі українців…
