Чорнобиль. Незагоєна рана
37 років тому Україна пройшла надзвичайно важків випробування некерованою силою, неконтрольованим Чорнобильським атомом, який вирвався зовні через невдалі випробування на ЧАЕС.
Відтоді ми відзначаємо і пам’ятаємо дві дати, пов’язані з цією подією - 26 квітня 1986 року, день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи, і 14 грудня, коли закінчили будівництво захисного саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком атомної електростанції.
Не порушуючи щорічні традиції, сьогодні біля пам’ятника чорнобильцям-ліквідаторам зібралися члени громадської організації «Союз Чорнобиль України», представники влади.
Звернувся до присутніх міський голова Сергій Лупашко:
- Над нами нині не літають ракети. Ми маємо змогу знову зібратися біля цього пам’ятного знаку. Наш мирний простір - це заслуга Збройних сил України. Тоді, у далекому 1986 році, понад 600 тисяч ліквідаторів, серед яких були й численні мешканці нашого краю, за рекордно короткий термін - 206 днів, побудували захисну споруду "Укриття". Вона дозволила пом’якшити вплив мирного атома, що вийшов з-під контролю. Це - ваша переконлива заслуга. Різні епохи – та герої однієї країни, українці, що мають мужність і силу для боротьби з будь-яким ворогом. Багато ваших друзів не дожили до сьогоднішнього дня. Та ми їх пам’ятаємо! Ви усі назавжди будете в пам’яті поколінь тими героями, які зупинили екологічну катастрофу 20 століття. Бажаю вам міцного здоров’я, миру і перемоги України у війні з росією. Слава Україні!
Звернувся до друзів-чорнобильців голова громадської організації Іван Кучеренко:
- Ще два наші товариша не прийшли в цей пам’ятний день на зустріч. 47 ліквідаторів вже залишили цей світ. Передчасно поріділи ряди – ось данина, яку платять герої XX століття за свій подвиг, за звитягу і відданість справі спасіння людства від наслідків екологічного катаклізму. Та зараз ми найбільше переймаємося війною, яка забрала 41-е молоде життя. Схиляючи голови у пам’яті за учасниками ліквідації аварії на атомній станції, згадаймо про тих, хто поліг на полі бою за незалежність і свободу України.
Чи настане колись спокій на нашій українській землі? Ми переконані в цьому. Бо усі покоління українців, вбираючи досвід дідів-прадідів, накопичили стільки сили, що в нашу непереможність віримо ми, вірить й увесь світ.
Живі квіти до пам’ятника і фото на згадку. Цінуймо кожного, хто сьогодні є носієм правди про найбільшу екологічну катастрофу минулого століття!
Слава Україні!
Слава українцям усіх поколінь, хто жертовно рятує Україну!
