Кодимщина попрощалася із загиблим сержантом ЗСУ Олексієм Салієм
Колись ми будемо гучно святкувати перемогу над ворогом. Твердо переконані в цьому. Ніколи, нізащо ні хвилини не віримо, що ось ці страшні і пекучі рани – загибель молодого покоління українців, марні. Ось ці сльози матерів і дітей повернуться до ворога тією силою, якої немає у вбивчого металу. Бо слово матері, у якого вбили сина, має міць, що спопеляє.
10 квітня уся громада об’єдналася у скорботі; прийшла до родини, в якої сталося непоправне горе. «На щиті» з війни повернувся син, батько, мешканець Кодимської громади, військовослужбовець Збройних сил України
САЛІЙ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ.
У День жалоби в громаді приспустили блакитно-жовті прапори, притишили звуки, але в цьому безголоссі – ще гучніше волання зраненої родини.
На площі Перемоги відбулася громадянська панахида прощання із Олексієм Салієм.
- Знову біда прийшла у ще одну українську сім’ю. Сьогодні ще один прапор буде майорітиме на Кодимському кладовищі, а на Алеї пам’яті встановлено зображення загиблого героя. Я щиро співчуваю родині, вашій втраті - як батько, як голова громади, як людина. Знаю - це відкрита рана назавжди. Бо не можна забути сина, чоловіка, батька чи друга. Я схиляю голову перед героєм, який не пожалів молодості і самого життя заради перемоги, заради мирного майбутнього України! Слава Україні! – сказав міський голова Сергій Лупашко у зверненні до родини і громади.
Від самого серця прозвучали слова підтримки і скорботи від заступника начальника управління соціального захисту населення Подільської РДА Оксани Гайдук, побратима – головного сержанта взводу протитанкових керованих ракет роти вогневої підтримки в/ч А2896 Володимира Бойка, родича полеглого Івана Тростянецького: не буде ворогам прощення ніколи! За ними завжди будуть слідувати прокляття матерів і сльози дітей, які осиротіли.
- Поміркуймо над словами: «Вірний Військовій присязі, загинув…». Давайте згадаємо усі слова цього зобов’язання, бо нині вони актуальні не лише для солдат, які йдуть в бій, а й для нас. Ми сьогодні - усі військовозобов’язані, і маємо усі присягнути ніколи не зрадити народу України. Час формальностей пройшов. Зараз час дій і конкретних справ. Інакше не стане України, а буде порожнеча. Нехай воїн Олексій знайде спочинок у Царстві небесному, де немає ні болю, ні журби, ні нарікання. Слава Україні! – сказав ієромонах, настоятель Архангело-Михайлівської парафії православної церкви України отець Нестор.
«Пливе кача» ще більше надірвала серця людей, бо сповістила про завершальну Хресну ходу воїна Олексія.
Знайшов останні прихисток воїн світла на Кодимському кладовищі.
Карбуємо навіки у пам’яті це ім’я:
САЛІЙ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
Сержант, командир 1 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки в/ч А2896, вірний військовій присязі, гідно виконуючи військовий обов’язок, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув поблизу населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області під час скиду ворожого БПЛА. Нагороджений медаллю "За участь у антитерористичній операції; Хрестом "Честь і слава"; медаллю "За оборону України".
21.03.1980 – 04.04.2024
