Закарбовані у граніті. Ще три пам'ятні дошки відкрили у селі Івашків
22 листопада у селі Івашків відбулося відкриття ще трьох пам’ятних дошок загиблим у російсько-українській війні героям-землякам.
Віднині на фасаді школи четверо українських героїв зустрічатимуть школярів, показуючи їм приклад того, що означає бути справжнім чоловіком – це брати на себе відповідальність за родину і Батьківщину.
КОВАЛЬ ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ, 10.07.1986-17.02.2015
ОЛІЙНИК ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ, 19.08.1965-22.02.2023
БУРДЕЙНИЙ ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ, 14.09.1973-17.04.2023
БУР’ЯН ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, 19.03.1974-18.04.2023.
У слові до присутніх міський голова Сергій Лупашко сказав, зокрема, таке:
- Сьогодні, встановлюючи нові дошки, згадуємо усіх іващан, які загинули, але стали навіки символом життя і стійкості України. І першим з них був Олег Коваль, перший полеглий офіцер Кодимщини, який йшов вперед і своїм тілом прикривав підлеглих. Ось таким має бути командир - найвищим взірцем особистої поведінки. У 2023 році загинули Олександр, Віктор і Віталій. Ми закарбували пам’ять про них у гранітних дошках, щоб зберегти спомин про героїв, які жертовно боронили незалежність, територіальну цілісність і безпеку нашої держави. Така ціна волі і свободи України. Нехай довговічною і міцною, як цей граніт, буде наша вдячність їм за самопожертву і відданість у захисті нашої країни. Будьмо єдиними у цей важкий час! Слава Україні!
Нині 153 мешканці Івашкова боронять країну, 4 загинули у цій боротьбі, і доля ще 6-ти невідома. Таку вражаючу статистику навів у промові староста села Петро Погорілий, і подякував усім землякам за участь у славетній і знаменній місії – обороняти, захищати українську землю; мешканцям села – за надважливу гуманітарну допомогу протягом 2022-2024 років. Ось і зараз ними знову зібрано понад 55 тис. грн. і, додаючи допомогу сільськогосподарського товариства, замовлено на фронт супутникові системм Starlink і амуніцію для воїнів.
Право відкрити меморіальні дошки надали: дружині Бур’яна Віталія – Наталі, сестрі Олійника Олександра – Ніні, братам Бурдейного Віктора – Михайлу, Андрію Петру.
Мужність і відвага закарбовані у камені. Ось яким символом вони стали для Кодимщини.
… Вони згасли як зорі на небосхилі у ранкову пору. Та незгасимою і непідвладною часу залишається наша пам’ять. «І мертвим, і живим, і ненародженим…»
Слава і вічний спомин героям сучасної доби!
Слава Україні!
