Поети для епох. Кодимщина відзначила Шевченківські дні
«Бо пам'ятайте,
що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!»
Ліна Костенко
У ці березневі дні ми згадуємо великого Кобзаря — Тараса Григоровича Шевченка, його творчість, невичерпну любов до Батьківщини та мрію про волю. Ще й ще ми відкриваємо для себе безкінечність його поезії, яка стала символом боротьби за свободу та національну ідентичність. А у сучасну добу - часи великої і праведної боротьби України проти московитів, ми по іншому, більш глибоко сприймаємо пророчі слова, вірші, що надихають.
Про це говорилося на урочистому заході, який пройшов біля пам’ятника Тарасу Шевченку у місті Кодима. Ще зовсім недавно тут був пам’ятник леніну. Та ми нарешті скинули чужих ідолів, щоб увічнити своїх пророків, що мовлять (і після смерті) українською – рідною нам мовою.
Уривки із поетичного циклу Т. Шевченка «Давидові псалми» прочитала посадовець ЦНАП Людмила Гурікова, а аматорка Наталя Штефанюк виконала пісню на слова Тараса «Думи мої, думи».
До підніжжя пам’ятника присутні поклали живі квіти.
І через 211 років з дня народження Шевченка ми вшановуємо українського поета, мислителя, символа українського духу і нескореності. Чи це не вічна пам’ять? Прийдуть сюди й наступні покоління, приведуть за собою інших. Його слова перетнули століття, перетнуть тисячоліття і будуть жити далі.
"І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом..."
