23 березня - День визволення Кодимщини від нацистських загарбників
21 березня у місті Кодима відбувся меморіальний захід до Дня визволення Кодимщини від нацистських загарбників у Другій світовій війні.
Ця історично знакова подія відбулася 23 березня 1944 року, коли наші предки з цих територій назавжди вигнали загарбників, під чиїм тиском, у неволі жили з 1941 року.
З цієї нагоди біля пам’ятника визволителям на площі Перемоги відбувся мітинг і хвилина мовчання за усіма загиблими воїнами.
Зворушливі слова про важливість вдячності та пам’яті сказала перед присутніми секретар міської ради Людмила Заболотна. Адже це наша історія, і на цих скрижалях вписані імена наших предків.
- Сьогодні хочеться побажати учаснику тих подій, єдиному ветерану нашої громади і району Добровольському Івану Семеновичу, міцного здоров’я ще на довгі роки – а йому зараз 97 років, і ми дуже щасливі бачити його у доброму гуморі та у прекрасній фізичній формі; віри у краще майбутнє і перемоги. Гірко, що йому і усім нам доводиться знову занурюватися у страшні воєнні реалії, коли вже нинішнє покоління стає на захист України від посягань сусідньої держави. Та сила і мужність воїнів Другої світової, їхній досвід допомагають сьогодні творити нову історію незалежної України – демократичної, вільної держави, без тоталітаризму і насильства. Слава усім, хто боровся з нацизмом; хто збройно б’ється за Україну сьогодні заради мирного майбутнього! Слава народу-титану, який увійде в історію як потужна сила справедливості, стійкості і нескореності! Слава Україні!
Присутній на заході голова ветеранської організації громади Іван Тростянецький доповнив розповіддю про історичні події, свідчення і факти того періоду. Окрім участі у бойових діях майже усього чоловічого, а також жіночого населення, ті, хто залишався у тилу, підкошували силу нацистів з середини – діяли на наших територіях і підпільники, і партизани. Були серед них і зрадники. Але увічнюють славою не їх, запроданців, а тих, хто залишався вірним своїй землі, своїм ідеалам і своєму народові.
Присутні поклали квіти і гірлянду до підніжжя пам’ятника, вклонилися мужності своїм предкам, чиї прізвища написані на камінних стелах, і які ми, їх нащадки, нині носимо з гордістю.
