Світив за життя — залишився світлом й після загибелі. Відкрили пам'ятну дошку Віктору Продану
Сьогодні — той особливий день, коли все відходить на другий план, зупиняється час. Бо ми говоримо про захисників Вітчизни, які впали на полі бою, але залишилися нездоланними й нескореними. Це ті справжні українці, які казали: «Хто, якщо не ми?» — і першими ставали до строю.
9 жовтня у селі Лабушне відкрили ще одну пам’ятну дошку — герою-земляку ВІКТОРУ ПРОДАНУ.
Що ми знаємо про нього? Окрім офіційного сповіщення, ми дедалі більше дізнаємося про сина, чоловіка, друга, побратима — і з роками ці спогади множаться.
Окрім того, що, як і всі, навчався, зростав, мужнів, створив власну сім’ю, ми відкриваємо іншу сторону його життя — характеру й почуттів. Наприклад, знаємо про ті величезні букети квітів для матері щоразу, коли повертався з далеких поїздок (а працював водієм-далекобійником). Або те, що понад усе любив дружину і двох доньок — летів до них на крилах. Міг будувати, ремонтувати, лагодити; ще юним власноруч зібрав мотоцикл, чим дуже здивував батьків. Вмів зварити борщ — це вже від мами.
А ще була можливість залишитися за кордоном, де його застала велика війна. Та він повернувся — і вже 28 лютого 2022 року виконував бойові завдання. Це було вдруге, бо у 2014 році він вже брав участь в АТО.
Такою ж символічною стала й загибель Віті, коли він наказав підлеглим відійти й зайняти надійні позиції під час роботи мобільно-вогневої групи, чим урятував їм життя. А сам залишився виконувати завдання з ліквідації ворожої авіації. Героїчно загинув 5 вересня 2022 року біля населеного пункту Любомирівка Миколаївської області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
— Серед нас 32 роки жив справжній Герой — Віктор Продан, який розкрився у найважчі часи — війни з росією. У цей дощовий осінній день ми наче знову зустрічаємося, бо Віктор дивиться нам просто в очі з того портрету, що став символом його незламності. Мої слова зараз — до родини. Знаю: ви живете в темряві. Ніщо не може зцілити ці рани. Три страшні роки — ви у пеклі, де щодня згораєте. Щиро співчуваємо вам. Будьмо єдиними у ці важкі часи, бо пам’ять про Віктора й усіх героїв — наша спільна відповідальність, — сказав у своєму зверненні міський голова Сергій Лупашко.
Світив за життя — залишився світлом для всіх, хто мав честь його знати. Так казали про Віктора Продана староста села Руслан Хілобок, вчителька Надія Горбешко, ієромонах, настоятель Архангело-Михайлівської парафії Православної Церкви України отець Нестор.
Право відкрити пам’ятну дошку надали матері героя — Валентині, та донькам — Олександрі й Варварі.
Полеглі бійці-земляки — Андрій Кейдалюк і Віктор Продан — тепер поруч і на землі, і пліч-о-пліч у Небесному війську. Спочивайте, воїни, з Богом у мирі.
Нехай ця єдність, нині проявлена громадою і родинами, буде непохитною — як знак незворушної пам’яті про Віктора й усіх, хто поклав своє життя за свободу, честь і майбутнє України.
Слава Україні! Героям слава!
