«Місце Надії» — тихий простір пам’яті й світла
14 лютого у місті Кодима на площі Перемоги відкрили «Місце Надії» — тихий простір пам’яті й світла, де кожне обличчя нагадує про тих, хто досі не повернувся додому. На борді, встановленому на площі Перемоги, — портрети людей, чиї долі залишаються невідомими.
Білий і чорний кольори, що домінують у символіці заходу, нагадують про філософську протилежність: чорний — біль і невідомість, білий — світло та надія. Але разом вони створюють єдину композицію — образ дороги родин від скорботи до віри у повернення. Поруч із біло-чорним прапором майорять синьо-жовтий — державний символ України, та синьо-чорний. Вони додають ще один акцент: нагадування, що особисте горе кожної сім’ї є частиною великої історії народу, який бореться за свободу й чекає на своїх синів і дочок.
У сьогоднішній події, численних акціях, проведених мешканцями Кодимщини на підтримку безвісти зниклих, — концентрований біль, настільки сильний, що його не можна ігнорувати чи не почути. Він нагадує про людську гідність, силу духу й невтомну віру. Тут немає місця фальшивим словам і сльозам, тут — усе справжнє, аж настільки, що ріже серце й душу навіть тоді, коли немає такого особистого горя. І саме на цьому місці стає найбільш зрозумілим: чужої трагедії не буває.
Для цих вистражданих людей, які тримають портрети своїх синів, чоловіків, батьків, братів, безвісти зниклий — це не кінець шляху, це початок дороги, що веде до зустрічі. Їх, а відтак — і наше, найбільше бажання, щоб кожний, хто вважається безвісти зниклим, власноруч зняв своє фото з цього білборду, повернувши його додому. І тоді «Місце Надії» справді перетвориться на «Місце Радості»!
І пам’ятаймо: у тиші їхніх голосів сьогодні винна проклята росія. Навіки проклята!
Слава Україні!
Слава нездоланним українським Героям!
