24 лютого 2022 року дата яка розділила наше життя на «до» і «після»
Четвер.
3 година 40 хвилин ранку.
24 лютого 2022 року.
Це — година, яка розділила наше життя на «до» і «після».
День великої зради. День, коли росія розпочала повномасштабну війну проти України.
О 3:40 перші ракети вдарили по українській землі. Ще за кілька хвилин пролунали вибухи в Києві, Харкові, на півдні й сході країни. Пролунали вони й у сусідньому Подільську.
З того дня календар українських дат наповнився новими сторінками — сторінками болю і мужності. Кривавими датами Бучі й Ірпеня.
Датами героїчної оборони Маріуполя.
Датами втрат, які назавжди вписані в історію кожної громади.
З першого дня війни на Кодимщину почали надходити звістки про втрати, які розпеченим металом пропікали наші серця. І ми створили це місце у громаді, Алею пам'яті, яка, на жаль, досі поповнюється новими іменами загиблих героїв.
24 лютого 2026 року, у четверту річницю війни, ми стоїмо на площі Перемоги, знову й знову вдивляючись у очі загиблих у війні земляків.
Початок заходу.
Болісна хвилина мовчання.
Гімн України.
Байдужих немає. Є велике єднання, що стало нашою силою перед неймовірним випробуванням, наша відповідь московітам. Ви хотіли нашої погибелі за три дні? Та ні! Ми тільки стаємо міцнішими!
На мітингу виступив міський голова Сергій Лупашко.
Біль, скорбота, поклоніння полеглим Героям, співчуття родинам; віра в перемогу і повернення додому тих, хто на фронті - все це прозвучало у словах посадовця.
Наостанок - квіти. Живі квіти до банерів із портретами наших захисників. Ми пам'ятаємо! В цьому - наша спільна відповідальність перед майбутнім.
Слава Україні!
Героям слава!
