Пам'ятаємо!
23 березня 1944 року війська другого Українського фронту під командуванням генерала армії Івана Конєва звільнили Кодимський район від нацистсько‑румунських окупантів, поклавши край тридцяти двом місяцям жорстокої окупації.
Вона розпочалася у липні 1941 року, коли територія увійшла до складу губернаторства Трансністрія під румунською адміністрацією. На місцеве населення було накладено трудову повинність для всіх громадян від чотирнадцяти до п’ятдесяти років, окупанти грабували майно колгоспів і державних установ та вивозили його до Румунії і Німеччини, накладали податки на землю, худобу, собак, дерева, димарі, а за найменшу провину жорстоко карали людей.
Особливо трагічними стали масові розстріли єврейського населення. У серпні 1941 року було розстріляно сорок вісім осіб, серед яких жінки та діти, а в січні 1942 року страчено близько трьохсот. Поліцаї та жандарми протягом кількох днів проводили облави, розшукували єврейських жінок, дітей і старих, вбивали їх просто на вулицях, у дворах та будинках, карали також тих, хто намагався їх переховувати. Відомо про два місця поховання жертв — на околиці міста, де після розстрілів ховали у виритих ямах, та на єврейському кладовищі, куди звозили тіла після страт. Ці місця стали символами трагедії Голокосту на Кодимщині, їх часто називають «Бабиним Яром у Кодимі».
Жорстокість окупантів викликала опір серед населення, на території району діяли підпільні групи «Чайка» у Слобідці, група під керівництвом В.В. Кривенцова у Кодимі та навколишніх селах, а також група В.В. Курбали у Будеях. У лютому 1944 року підпільники допомагали радянським десантникам і створили партизанський загін, який завдав значних втрат ворогу, лише двадцять третього лютого партизани знищили понад двісті окупантів.
У березні 1944 року після запеклих боїв війська другого Українського фронту звільнили Кодиму і район, під час боїв за Дністер штаб фронту розміщувався у Кодимі. З фронтів Другої світової війни не повернулися понад чотири тисячі воїнів, серед них триста сімнадцять кодимчан, а на території району поховано дев’ятсот дванадцять воїнів, які загинули у боях за визволення.
