Народні месники та партизани Кодимщини у боротьбі з окупантами
Історія людства неодноразово була свідком кривавих збройних конфліктів та воєн, внаслідок яких знищувалися цивілізації, зникали могутні держави, гинули та були страчені, закатовані мільйони людей. XX століття є тому підтвердженням. Страшний кривавий слід залишила Друга світова війна. Позначилася вона численними могилами й на теренах Кодимщини.
22 вересня, з метою вшанування подвигу партизанів і підпільників у роки Другої світової війни, у місті Кодима за участі представників влади, громадської організації ветеранів, військових формувань пройшли урочисті заходи та церемонія покладання квітів до пам’ятника загиблим визволителям Кодими, що на площі Гусєва та меморіальної дошки на площі Ганни Пашкевич — місці страти п’яти партизан і підпільників.
Квіти на холодному камені, хвилина мовчання на честь полеглих у роки війни партизан та підпільників, спогади та слова вдяки, і пам’ять, яка ніколи не згасне! Щонайменше, що наше покоління може дати – це увага, шана та збережена і передана нащадкам пам'ять про їхній подвиг.
Цього дня представницька делегація відвідала учасника бойових дій, ветерана Другої світової війни, підполковника у відставці, учасника партизанського руху, нашого земляка Василя Йосиповича Грушецького. У листопаді йому виповниться 102 роки. Довге життя, наповнене військовими подвигами, трудовими буднями, чесною працею на благо Батьківщини. Ветеран й сьогодні чітко пам’ятає кожну хвилину кривавої війни, є свідком і носієм правдивої історії нашої з вами землі. Честь і хвала людині-легенді!
З історії Кодимщини.
В липні 1941 року район був окупований німецько-румунськими військами. Всі райони Одеської області між Дністром і Бугом румунська окупаційна влада включила до складу так званої Трансністрії (Задністров’я). Окупанти встановили на території Трансністрії жорстокий колоніальний режим. Для місцевого населення була введена трудова повинність (для всіх громадян віком від 14 до 50 років), окупанти грабували населення, вивозили в Румунію та Німеччину майно колгоспів та державних установ . Політика окупантів у галузі сільського господарства була спрямована на максимальний визиск. На жителів наклали податок на землю, худобу, собак, дерева, димарі тощо. За найменшу провину людей нещадно карали.
На території району окупанти здійснювали масові страти: в серпні 1941 року було розстріляно 48 осіб, в тому числі жінок і дітей; в січні 1942 року було страчено біля 300 осіб. За свідченнями очевидців протягом кількох днів поліцаї та жандарми здійснювали в Кодимі облави, розшукували жінок, дітей, старих єврейської національності і вбивали їх на вулицях, в дворах, в будинках. Карали і тих, хто переховував євреїв.
Жорстокість окупантів викликала опір з боку населення району. На території Кодимщини діяли підпільні групи: «Чайка» в смт. Слобідка; під керівництвом В.В.Кривенцова в Кодимі та навколишніх селах; під керівництвом В.В.Курбали в с.Будеях. Перед звільненням району, в лютому 1944 року підпільники надавали допомогу парашутно-десантній групі радянських військ. В кінці лютого 1944 року підпільники В.В.Курбали і десантники Д.Б.Мурзіна створили партизанський загін, який завдав окупантам значних втрат: тільки 23 лютого 1944 року партизани знищили більше 200 окупантів.
Народні месники та партизани Кодимщини внесли значний вклад у боротьбу з окупантами Їх ядром була сільська інтелігенція, колишні керівники колгоспів та сільрад, військові, які втекли з полону. Підпільники збирали цінну інформацію, яка передавалась у штаби фронтів, здійснювали диверсії на залізниці, друкували та розповсюджували листівки. Велика підпільна група діяла в с.Лисогірка, яку згуртували вчителі Ф. Палій та А. Белінський. Молодіжну підпільну групу організували офіцер В.Й. Грушецький та вчитель О.М. Пражина. Згодом ці дві групи об’єдналися в одну.
В Кодимі боротьбу з окупантами очолив офіцер Василь Кривенцов та парторг Степан Удович. Наприкінці 1942р. Кодимська підпільна група об’єдналася з Ллисогірською, утворилася ціла підпільна організація, яку очолив В.В. Кривенцов.
Підпільні групи діяли в селах: Котовці, Грабове, Будеї, Серби, Слобідка, Олександрівка, Писарівка, Баштанків, Федорівка, Лабушне, Стримба, Пиріжна, Круті, Петрівка.
Підривна діяльність партизанів та підпільників була помічена румунами. 15 грудня 1943р. були замучені, розстріляні, а потім розіп’яті на шибениці командир підпільної групи В.В. Кривенцов, член групи О.О. Гусєв. Також страчено заручників: дружину командира диверсійної групи В.Г. Сідлецького - Ганну Пашкевич, брата А. Белінського Яна і його тестя Івана Плахотнюка. На ст. Слобідка у березні 1944р. були розстріляні керівник підпільної групи «Чайка» Сергій Войнов, члени групи А.Н. Муляк, Б.М. Романов, В.Л. Сорочинський, А.Т. Крушельницький, Н. Прут, Мурга. Після арештів та катувань 5 березня 1943р. біля м. Котовськ розстріляно командира Грабівської підпільної групи І. О. Громазюка та його заступника К.К. Джміля, членів групи С.О. Альошина та О. О. Гриневича, вчительку Баштанківської школи Л.І. Рибницьку.
Ці люди віддали своє життя за визволення нашого краю. Діючи в тилу ворога, вони наближали День Перемоги.
