26 КВІТНЯ – ДЕНЬ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ
26 КВІТНЯ – ДЕНЬ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ
Чорнобиль – невеличке містечко на півночі України. Перші літописні відомості про нього належать до 1193 року. У 1923 році був утворений Чорнобильський район, а Чорнобиль стає районним центром. 1941 року отримує статус міста.
У 1970 році неподалік Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. Уведення в дію першого енергоблоку відбулося у вересні 1977 року, другого в січні 1979 року, третього і четвертого – відповідно у грудні 1981 і 1983 року. Ще задовго до пуску третього і четвертого енергоблоків виникла ідея спорудження в Чорнобилі п’ятого і шостого блоків. Уже в 1981 році було розпочато будівельно – монтажні роботи, і на осінь 1986 року планувався пуск п’ятого енергоблоку.
За кілька кілометрів від станції будується місто Прип’ять, де мали б проживати працівники станції.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблоку частково обвалилася, а в різних приміщеннях і на даху почалася пожежа.
Радіоактивна хмара, що утворилася внаслідок вибуху реактора, накрила територію сучасної України та території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії.
В повітря потрапила велика кількість радіоактивних речовин, зокрема, ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). Найбільш шкідливими для здоров’я радіонуклідами є стронцій-90 і цезій-137. Радіоактивний стронцій, який утворюється при вибухах, потрапляє у ґрунт і воду, засвоюється рослинами і потім з рослинною їжею або з молоком тварин, що харчуються цими рослинами, проникає в організм людини, де концентрується в кістках і міцно там фіксується, а цезій-137 в організмі накопичується у м’язах та печінці.
За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки.
Працівники ЧАЕС та пожежники першими взяли на себе удар ядерної стихії.
Для подальшої ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були задіяні військовослужбовці, правоохоронці, будівельники, транспортники, медпрацівники та представники інших професій, яких пізніше назвуть ліквідаторами.
Мобілізацією значних ресурсів і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів, лише в кінці травня 1986 року вдалося зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора. Багато з них віддали своє життя та здоров’я заради життя інших та безпеки майбутніх поколінь.
Високий рівень радіаційного забруднення навколо ЧАЕС зумовив появу на карті України 30-кілометрової «зони відчуження», площею близько 2,6 тисяч квадратних кілометрів, з якої в 1986 році було здійснено масове переселення населення. До цієї зони ввійшли землі Чорнобильського, Іванківського і Поліського районів Київської області, а також Овруцького та Народицького районів Житомирської області. Значні території поза зоною стали непридатними для проживання людини та ведення звичної господарської діяльності.
Тривалий час інформація про справжні масштаби і наслідки аварії замовчувалася.
Чорнобильська катастрофа – трагедія планетарного масштабу, що вплинула на долі мільйонів людей і залишила радіоактивний слід на території десятків країн. Вона спричинила масштабні негативні екологічні, демографічні, соціально-психологічні, побутово-практичні та етнокультурні процеси та стала суворим попередженням усій сучасній цивілізації.
Старший науковий співробітник «Музею пам’яті Поліського району» Н. Юхименко
