Кодимщина попрощалась із ветераном другої світової війни Василем ГРУШЕЦЬКИМ
Дата: 03.04.2023 15:33
Кількість переглядів: 82
3 КВІТНЯ КОДИМЩИНА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ВЕТЕРАНОМ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ, ПІДПІЛЬНИКОМ, ЗАСЛУЖЕНИМ ПРАЦІВНИКОМ ОСВІТЯНСЬКОЇ ГАЛУЗІ ГРУШЕЦЬКИМ ВАСИЛЕМ ЙОСИПОВИЧЕМ.
Йому було 104 роки. Закінчилося славне героїчне і плідне життя, достойне захоплення, наслідування і вклоніння.
У 20 з невеликим літ мав власний бойовий досвід, як і оборонці сучасної України. Дивлячись на ветерана, здавалося, що та війна так далеко. А вона поруч, тільки ворог інший, а бійцям, таким же молодим як тоді Василь Грушецький, вже посмертно присвоюють звання Героїв.
То ж яким був за життя ветеран, знаний усій Кодимщині і далеко поза її межами?
Народився 10 січня 1919 року у селі Лисогірці. Коли почалася війна Василь Йосипович був кадровим офіцером, лейтенантом Збройних Сил Радянського Союзу. Він воював під Смоленськом, потім - боровся з ворогом у партизанському загоні, що діяв під Оршею (Вітебська область Білорусі). В одній з жорстоких сутичок з ворогом Василь Грушецький був важко поранений. Лікувався у місцевих жителів, але рана гноїлася і кровоточила. Тому участі у бойових діях брати не міг. Білоруські підпільники допомогли дістати підроблені документи і, як інваліда-залізничника, відправили на батьківщину. Рідної домівки Василь Йосипович дістався у березні 1942 року. Разом зі шкільним товаришем Олександром Пражиною, братом Леонідом Грушецький, братами Василем та Миколою Луковими, Станіславом Жебровським і Надією Палій він створив молодіжну підпільну групу. Підпільник Грушецький брав участь у багатьох бойових операціях. Після звільнення Кодимщини Василь Йосипович пішов з діючою армією. Завершив війну у Празі. У повоєнний час працював учителем, завучем, а потім 27 років директором Лисогірської школи.
У останню путь воїна проводжали рідні, близькі, представники влади і громадськості, військові, сусіди.
Прощальні слова перед вічністю ветерана сказали перший заступник міського голови Олег Чернійчук, голова ветеранської організації громади Іван Тростянецький, голова профспілки працівників освіти Микола Дяченко, колишній голова Лисогірської сільської ради Леонід Немировський. Леонід Васильович мав честь знати його за життя як талановитого педагога: передавання знань молоді було великим мистецтвом, сповнене сенсом, патріотикою і життєвим досвідом.
Щедро Бог намірив років плідного життя Василю Йосиповичу. Для нас завжди священною буде пам’ять про нього, людину-легенду, яка збагатила світ своїм сяйвом.
Бархатні малинові подушечки не вміщають усіх орденів і медалей, якими відзначений його життєвий шлях. Численні нагороди залишаться у сім’ї як нагадування про славетного пращура, сміливого солдата, звитяжного підпільника, а ще люблячого чоловіка, батька, дідуся... І не буде кінця-краю цій пам’яті, бо немає переводу людському роду.
Прощавай навіки, спочивай з богом, дорогий земляче!
ГРУШЕЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ЙОСИПОВИЧ
10.01.1919-01.04.2023
