Історична пам'ять про визволення України від нацистів - жива!
28 жовтня – важлива переможна дата. У 1944 році Україна звільнилася від нацистського ярма.
Другий рік поспіль День визволення України від нацистських загарбників ми відзначаємо під звуки канонади російського ката.
Бряцання ворожої зброї лунає у пам’яті наших ветеранів, дітей війни, вдів ще з Другої світової, а вже інша війна додає гучності тим, вчорашнім звукам. Бо війна продовжується сьогодні.
Цього дня Загальнонаціональну хвилину мовчання о 9.00 провели а площі Перемоги. Сюди прийшли представники органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, силових структур, громадськості.
Метроном тривожно чеканить секунди, а ми опускаємо голови у скорботі, глибокій повазі до загиблих у Другій світовій війні; водночас - за полеглими внаслідок збройної агресії рф проти України. Дві війни, два різні покоління, але єдина ціль – бути вільними й незалежними, йти власним шляхом, зберегти українські цінності, національну ідентичність.
- Попри теперішнє українське тривожжя ми ще міцніше пам’ятаємо ту епоху, ту кровопролитну війну XX століття, яка принесла горе світу і Україні, знищила мільйони доль. Вічна пам’ять визволителям Української землі, полеглим на полі битви! Честь і слава живим героям! Чим важлива для нас сьогодні перемога у тій війні? Ми, як нація, змужніли, стали міцнішими, згуртованішими, сильними і незалежними від зовнішнього ворога. Ми стали ще сильнішими з 1991 року, із здобутою Незалежністю України. Чи маємо ми тепер право стати рабами московії? Ні за яких умов. Не маємо морального права зрадити предків, які полягли за святу перемогу. Ми – їх прямі нащадки. Ми – їх генетична пам’ять. Все було і буде Україна! Слава українській нації! Слава Україні! Смерть ворогам!, - сказав перший заступник міського голови Олег Чернійчук.
Квіти, вінки від Кодимської громади лягли у цей осінній вікопомний день до інших скорботних місць: пам’ятника на площі Гусєва – там перепоховані останки визволителів Кодимщини та невідомих солдатів; пам’ятника біля колишнього цегельного заводу- саме з цього місця танкісти у останній день визволення міста Кодими, у березні 1944 року, знищили ворожий потяг і загинули самі; до пам’ятної дошки на площі Пашкевич, де у 1942 році були закатовані наші підпільники.
Хіба це можна забути? Чи знівелювати? Цю сторінку історії спільної боротьби проти нацистської Німеччини можна переписати лише українською.
Слава Україні! Героям слава!
Довідково.
На окупованій Німеччиною території країни загинуло 5,5 млн. осіб, у тому числі майже 4 млн. мирних жителів, до Німеччини було вивезено приблизно 2,2 млн остарбайтерів.
Нам ще ось яку статистику потрібно пам’ятати: з Кодимщини пішли на фронт 8 200 її мешканців, майже кожний другий - загинув.
Віддаємо належну шану єдиному ветерану, який нині живе у Кодимі – ДОБРОВОЛЬСЬКОМУ ІВАНУ СЕМЕНОВИЧУ. Йому нині 96 років. У нього – статура молодого чоловіка, гарне обличчя, і бачимо, що й жінки це ще помічають. Завжди приємно його зустріти, коли він йде вулицями міста (а Іван Семенович це полюбляє робити). Попри пережите - завжди усміхнений і цією щирою посмішкою радо ділиться з іншими. Мабуть, саме в цьому є нерозгаданий секрет довголіття – доброта і відкрите серце додає років. А буремні часи війни лише загартували і мотивували жити далі.
В цей переможний для України день ми відвідали ветерана вдома. І не якихось гостинців він чекає, а людського спілкування і звістки про перемогу.
Слава ветерану! Слава його подвигу! Бажаємо же довгих років плідного життя і щастя усій родині Івана Семеновича!
