Про пошуку гідного життя у документальній стрічці українського режисера Дмитра Глухенького «Металобрухт»
04 січня 2024 року в кіноклубі медіапросвіти з прав людини Docudays UA Подільського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області відбувся перегляд документальної стрічки українського режисера Дмитра Глухенького «Металобрухт».
Мета показу: розглянути проблеми пошуку гідного життя та його відстоювання окремих спільнот громадян в умовах упередженого ставлення суспільства; на основі кіноматеріалів стимулювати здатність оцінювати події життя, явища, обговорювати їх, розвивати вміння цінувати толерантність і бути толерантним.
Фільм знайомить нас з Феніком – збирачем старого залізяччя. Головний герой живе у напівзруйнованому будинку, спить на подарованому сусідами дивані, миється з-під крану у дворі і вважає себе щасливим. Чому? Бо сам заробляє на шматок хліба, має дах над головою, молодість, поруч – жінка, яку він любить. Там, де закінчується географія і здоровий глузд, є місце для нього. Це історія про людину, в якої є все. Це зовсім не те, що звикли уявляти собі продукти сучасної системи цінностей. Існуючи на межі мороку алкоголізму і просвітлення, Фенік таки знайшов свою нішу. Хвилює лиш те, що скоро закінчиться металобрухт.
Після перегляду ділилися враженнями та обговорювали побачене. Висвітлили позитивні аспекти життя головного героя та деструктивні форми поведінки. «Герой фільму Фенік отримує насолоду від свого життя, радіє кожному дню; любить Україну, свою землю, це світла людина, якщо він і здає металобрухт, то для того, щоб поїхати на футбольний матч; разом зі своєю коханою шукають своє щастя»; «Не може дорослий молодий чоловік на цьому зупинятися. Ви бачили з якої брудної тарілки він приймає їжу? В яких умовах він живе? Він молодий, здоровий, збирання металобрухту не повинно бути єдиним доходом в родині. Чому він не знайде собі роботу? Справжню роботу, яка б забезпечувала його і його родину?»; «На жаль, стрічка показує реалії українського села, життя людей; зубожіння селянських родин та безнадія на покращення ситуації. Так, дійсно, вже нікого не здивує людина, яка копирсається в сміттєвому баці в пошуках макулатури, скляної тари або металевих банок. Нікого не дивують «мертві села», зруйновані ферми… Але герой фільму Фенік знайшов в собі сили залишитися справжньою людиною, не втратити людську подобу».
Після дебатів про сенс слова «щастя» і про те, що може перешкодити здійсненню мрії людини бути щасливим, всі одностайно дійшли висновку, що людина сама є будівельником власного життя.
Подільський районний сектор № 2
філії Державної установи «Центр пробації»
в Одеській області
