«Фортеця Маріуполь. Орест»
21 березня 2024 року на базі Подільського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області відбувся перегляд фільму з колекції Мережі DOCU/CLUB медіапросвіти з прав людини Docudays UA української режисерки документального та ігрового кіно Юлії Гонтарук «Фортеця Маріуполь. Орест».
Мета заходу: за допомогою документального кіно розповідати про неймовірних людей, які є серед нас; усвідомлювати через які життєві випробування пройшли люди, які мають досвід проживання в зоні активних бойових дій.
«Фортеця Маріуполь. Орест» − це короткометражна документальна стрічка, яка входить до циклу фільмів «Фортеця Маріуполь» компанії Babylon’13 (Вавилон 13) створений на основі записів відеодзвінків Юлії Гонтарук з українськими військовослужбовцями, які опинилися в оточенні на «Азовсталі» в Маріуполі. Серед них був і тодішній керівник пресслужби полку «Азов» Дмитро «Орест» Козацький. Кадри, які він зняв на зруйнованому комбінаті, стали окремим фільмом циклу, а сам Дмитро є героєм серії «Фортеця Маріуполь. Орест», нині – фотограф Міністерства оборони України.
Від початку російського вторгнення Дмитро висвітлював світові ситуацію в місті та на «Азовсталі». Завдяки світлинам Дмитра Козацького світ побачив обличчя мужніх захисників Маріуполя. Це він автор вже легендарної фотографії «Світло переможе», відомий виконанням під звуки обстрілів пісні-переможниці Євробачення «Стефанія» і своїм відео «Фортеця Маріуполь. Останній день на Азовсталі». З «Азовсталі» Дмитро потрапив у російський полон. Уже після виходу фільму після чотирьох місяців у неволі його повернули додому під час обміну полоненими.
Під час кінопоказу глядачі переглянули кадри, які Дмитро знімав у Маріуполі – місті, яке на той час вже було в облозі та щільно обстрілювалося; разом з головним героєм пережили його емоції, розповіді про окремі події, зокрема про те, як він дивом вцілів після потужного влучання у їхній бункер; побачили життя дітей в укриттях та їхні буденні дитячі побажання.
Ми маємо усвідомлювати, що війна не закінчилась. Ми маємо пам’ятати: тих, хто віддав найдорогоцінніше – своє життя заради нашого майбутнього; тих, хто нині перебуває у полоні, піддаючись жорстоким тортурам; тих, хто описує, фотографує, фільмує звірства росіян під час вторгнення і окупації; показує життя українців в умовах війни для того, щоб про них знав увесь світ. Ми не маємо права забути героїзм наших воїнів, так само, як і воєнні злочини, скоєні рашистами у нашій країні. Це надзвичайно важливо і для майбутніх поколінь. Саме завдяки їхній хоробрості й силі ми можемо працювати, навчатися, організовувати заходи й, зрештою, жити.
Подільський районний сектор № 2
філії Центру пробації в Одеській області
